Підстави для зняття операцій з валютного контролю через суд

Питання про зняття ЗЕД операції з валютного контролю в банку нерідко стає каменем спотикання.

Вичерпний перелік підстав для зняття ЗЕД операції, закріплений Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (далі –  Інструкція).

Так, підставою для зняття імпортної операції із ввезення товару на територію України з валютного контролю може служити:

  • отримання інформації банком про цю операцію в реєстрі Митних декларацій;
  • документ (крім МД), в разі якщо для митного оформлення МД не використовується;
  • акт, рахунок (інвойс) або інший документ, який згідно договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передачу прав інтелектуальної власності або інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі);
  • повідомлення іншого банку, в разі відправки інформації про операції такому банку;
  • повідомлення митного органу, завірена копія МД, одержані на запит резидента (за операціями контроль за якими здійснюється згідно з пунктом 3.7 розділу 3 цієї інструкції);
  • документи, що підтверджують поставку продукції резиденту-одержувачу міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів України;
  • факт отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних платіжних систем підтверджується відповідними договорами, рахунками з оплати послуг, документами, які формує платіжна система після здійснення взаєморозрахунків;
  • передплатна квитанція або виставлений рахунок до оплати незалежно від фактичного строку на який здійснюється передплата (не більше 1 року) при оплаті передплатних періодичних поліграфічних видань;
  • копії документів, що однозначно підтверджують повернення коштів, у разі їх повернення резиденту на рахунок в іншому банку.

Банк знімає з контролю операцію по імпорту товару без його ввезення на територію України виключно за наявності однієї з таких умов:

  • зарахування виручки, отриманої на рахунок резидента від нерезидента в уповноваженому банку;
  • подача документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами території України на підставі договорів або інших документів, що мають силу договору згідно з міжнародною практикою.

Підставою для зняття банком експортної операції резидента з постачання продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг є зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок резидента.

Додатковими підставами для зняття такої операції з валютного контролю, крім зарахування виручки, можуть бути:

  • повідомлення банку, відмінного від обслуговуючого, про зарахування виручки за операцією на відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента;
  • повідомлення банку, відмінного від обслуговуючого, про отримання реєстру МД по даній операції;
  • в разі коли вартість експортованої продукції не перевищує 1000 євро або еквівалент такої суми в іншій валюті, банк знімає з валютного контролю таку операцію після зарахування виручки на користь резидента;
  • зміна умов договору, що знаходиться на контролі в банку, згідно з якими виконання нерезидентом зобов’язань за таким договором здійснюється шляхом поставки товару, після внесення таких змін до договору, банк знімає експортну операцію з контролю. У разі якщо зміни до договору передбачають виконання зобов’язань нерезидента за контрактом шляхом поставки товару в частині, то банк здійснює контроль за своєчасністю грошових розрахунків за контрактом в цій частині;
  • МД або повідомлення митного органу в разі часткового або повного повернення резиденту раніше поставленої продукції.

Слід враховувати, що банки суворо дотримуються Інструкції відмовляючись знімати операції з валютного контролю за відмінним від зазначених в ній причин.

У разі відмови банку зняти операцію з валютного контролю до закінчення 120-денного терміну, встановленого НБУ, сторони ЗЕД-контракту виявляються в патових ситуаціях, оскільки відмова банку в такому випадку означає повідомлення фіскального органу про порушення термінів валютних розрахунків, що тягне за собою нарахування пені за кожний день такого прострочення.

На практиці трапляються ситуації, коли сторона ЗЕД-договору вибуває з нього шляхом заміни сторони договору або уступки права вимоги за договором. Також трапляються ситуації, коли відбувається уступка права вимоги за договором з подальшим проведенням взаємозаліку.

У першому випадку банки можуть ігнорувати право сторін на свободу умов договору, закріплене ст. 627 Цивільного кодексу, і наполягати на тому, що такий документ (договір про відступлення права вимоги або заміни сторони контракту) згідно з Інструкцією, не є підставою для зняття операції з валютного контролю.

Оскільки сам по собі договір цесії не свідчить про проведення розрахунків за ЗЕД-контрактом, відмова банку в знятті з операції валютного контролю буде мати законні підстави. Однак, договір уступки права вимоги дає підставу стверджувати про заміну сторони в зобов’язанні. Отже, після проведення уступки права вимоги цедент не може більше вимагати від боржника зарахування валюти на свій рахунок. В такому випадку доцільно звертатися в банк для відображення в обліку банку факту передачі права вимоги іншій особі, а в разі відмови, просити суд зобов’язати банк здійснити такі дії.

Відмова банку, мотивована відсутністю технічної можливості відображення таких змін, як і відсутність відповіді, передбачувані, однак такі дії не матимуть законодавчого підґрунтя. У свою чергу, повідомлення банком податкової про порушення цедентом термінів отримання валютної виручки буде не тільки помилковим, але і протиправним, оскільки Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не вказує на можливість зарахування валютної виручки виключно постачальнику.

Що стосується взаємозаліку, то згідно з п. 1.11 Інструкції імпортні та експортні операції можуть бути зняті банком з валютного контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов’язань за такими операціями шляхом зарахування, якщо:

  • вимоги виникають із взаємних зобов’язань резидента і нерезидента, які є контрагентами за такими операціями;
  • вимоги однорідні;
  • термін виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, і є моментом пред’явлення вимоги;
  • між сторонами був відсутній спір щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання, і т.д.

Однак, пунктом 4 постанови Правління НБУ від 13.12.2016 №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» закріплено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи класифікатора / російських рублях незалежно від суми, по інших валютах заборона стосується договорів які перевищують еквівалент 500 000 доларів США.

При таких обставинах звернення в банк з вимогою про зняття операції з валютного контролю, заздалегідь приречене на відмову, оскільки заборона НБУ, встановлена постановою №410, адресована саме банкам, однак така відповідь буде підставою для звернення до суду.

Варто відзначити, що в таких правовідносинах банк виступає як суб’єкт владних повноважень по відношенню до резидента, здійснюючи контроль останнього за дотриманням термінів валютних розрахунків у сфері ЗЕД, отже, такі суперечки підсудні окружним адміністративним судам (ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України). Така позиція підтверджується рішенням ВГСУ від 15.03.2017 у справі № 910/13414/16, в якому суд прийшов до висновку, що банк при здійсненні валютного контролю здійснює функції державного органу та вказав на непідсудність господарським судам публічно-правових спорів.

При зверненні до суду слід розуміти, що починаючи з 2014 року і по теперішній час діє заборона НБУ на зняття експортних операцій з валютного контролю в разі надання документів про залік зустрічних однорідних вимог.

Судова практика по експортних операціях до введення заборони в серпні 2014 року підтверджує можливість зняття з валютного контролю таких операцій шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в разі дотримання умов, встановлених 136 Інструкцією, факту повідомлення банку про проведення заліку і особливостей документального підтвердження такого заліку (рішення ВАСУ від 20.10.2015 №826/3917/14; від 02.06.2015 №826/17716/14; від 05.04.2016р. №2а/1570/6741/11, існують також листи ДФС і НБУ).

Позиція судів в суперечках про зняття експортних операцій з контролю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог під час дії заборони НБУ:

Якщо з судовою практикою до серпня 2014 року всі більш-менш ясно, то після введення заборони позиція судів певним чином змінилася і точно не є однозначною, навіть не дивлячись на те, що така заборона не є законодавчим актом і адресована виключно банкам.

На рівні судів першої інстанції досить часто висловлюється позиція, аналогічна тій, що була застосована судами до правовідносин до серпня 2014 року (наприклад, в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 у справі №826/24933/15, а також в постанові Житомирського окружного адміністративного від 25.05.2016 у справі №806/5406/15).

Однак, приймаючи рішення про звернення до суду з позовом про зняття банком ЗЕД операції з валютного контролю, необхідно враховувати наступне.

Заборона на зняття операції з валютного контролю на підставі документів про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог, встановлена постановою Правління НБУ.

У той же час, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або пов’язаний з моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статті 627, 628 Цивільного кодексу України закріплюють свободу сторін при виборі договору і його умов, а ст. 629 говорить про обов’язки виконання умов договору.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, в тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, що прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборон на припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, отже, припинення зобов’язань між резидентом і нерезидентом шляхом такого заліку не може розцінюватися як порушення вимог чинного законодавства України незалежно від джерела походження заборгованості.

У разі зарахування зобов’язань між сторонами договору до закінчення 120-денного терміну, така операція повинна бути знята з контролю. Така позиція збігається з викладеною в рішенні ВАСУ від 20.10.2015 № К/800/34970/15 і, не дивлячись на те, що описувані в рішенні правовідносини стосувалися періоду до серпня 2014 року, позиція залишається актуальною для застосування в умовах дії заборони НБУ.

Торубка Микита

Юрист ТОВ «ЕМ ДЖІ ТЕКС»

 

MG-TAX.jpg

Спеціально для компанії «Дінай»