Due diligence стартапу, або як не стати “котом у мішку” в очах інвестора

Сувора правда така, що більшість стартапів на ранніх етапах свого існування взагалі не замислюються над юридичною складовою проекту. І це цілком логічно, адже спочатку проект істотно обмежений у бюджеті і всі свої кошти цілеспрямовано вкладає у маркетинг та розробку продукту, прагнучи збільшити його впізнаваність на ринку. Однак, рано чи пізно наступає етап розвитку, в якому без інвестицій вже не обійтись. Потреба в зовнішніх джерелах фінансування може бути обумовлена ​​різними факторами, починаючи від необхідності збільшення штату та закінчуючи виходом на нові ринки.

І, як не дивно, саме з появою першого інвестора на горизонті, а разом із ним складних і незрозумілих словосполучень на кшталт ”due diligence процедури”, гостро постає необхідність у юридичних послугах. Саме на підготовку до даної процедури ми і звернемо увагу цією статтею.

Due diligence (дью-ділідженс) – це процедура збору і аналізу різної інформації про об’єкт інвестування з метою визначення інвестором існуючих ризиків. Іншими словами, це обов’язковий аудит проекту при залученні інвестицій, від результатів якого залежить, чи відбудеться угода.

Також варто звернути увагу, що due diligence буває різних видів: стратегічний, фінансовий, юридичний і т.п. Тому, в залежності від індивідуальних характеристик і особливостей проекту, може знадобитися проведення відразу декількох незалежних due diligence процедур. Однак з особливою турботою та увагою інвестор відноситься саме до юридичної структури стартапу, тому цей вид due diligence застосовується в будь-якому випадку. Адже саме від законності схеми роботи компанії і правильного оформлення відносин як всередині команди, так і з клієнтами, залежить подальша життєздатність проекту. Тому, аби бути готовим до подібної процедури, стартапу слід визначити поточний стан справ за такими параметрами:

1) Наявність первинної документації:

  • Передусім, до таких документів відносяться реєстраційні дані самої компанії (пакет документів може сильно відрізнятися в залежності від юрисдикції реєстрації, організаційно-правової форми компанії і необхідності отримання різних дозвільних документів).
  • Наявність корпоративного договору між засновниками, який включає положення про розмір часток компанії, порядку прийняття стратегічних рішень та інших важливих аспектах ведення бізнесу, оскільки інвестору важливо розуміти хто і на що претендує у спільному проекті.
  • Наявність угод про нерозголошення конфіденційної інформації (NDA) з усіма співробітниками в стартапі вартий особливої уваги. Адже якщо ми говоримо про нові, інноваційні та унікальні продукти, захищати інформацію про проект слід не тільки усними розмовами зі співробітниками, а й юридично зобов’язати їх не розкривати певну інформацію існуючими правовими інструментами.
  • Оскільки мова йде про стартап, як про певну інновацію на ринку, особливу увагу також слід приділити договорам з клієнтами / партнерами, де повинні бути ретельно прописані положення про гарантії сторін, розподіл ризиків і вирішенні спорів.

2) Об’єкти інтелектуальної власності:

Оскільки створені об’єкти інтелектуальної власності є основним активом стартапу, інвестору буде вкрай важливо визначити законність такого володіння. Юридично, володіння створеними об’єктами інтелектуальної власності підтверджується наступним чином:

  • Наявність заявок, патентів, свідоцтв, які підтверджують права на об’єкти інтелектуальної власності. Наприклад, назву та логотип необхідно відразу реєструвати, як торгову марку, адже в подальшому це стане надійним засобом захисту імені і репутації компанії. У разі, якщо Ви використовуєте власну унікальну технічну розробку – важливо отримати патент, забезпечивши тим самим правову охорону Вашої технології.
  • Усі суб’єкти, які на договірній основі створюють для компанії певні об’єкти інтелектуальної власності, повинні передати компанії усі виключні майнові права на такі об’єкти з моменту їх створення.  У разі, якщо договірні відносини вже оформлені, але це питання не врегульоване, варто укласти додаткову угоду з таким положенням до існуючого договору. У випадку, якщо об’єкти вже створені, необхідно передати їх компанії за окремим договором про передачу виключних майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності. Важливо подбати про це заздалегідь, оскільки якщо згадати про це вже в момент due diligence, є високий ризик маніпуляцій з боку особи, яка створила об’єкти.

3) Інша документація, яка може бути запрошена на вимогу інвестора:

  • Договори з ключовими клієнтами або користувачами;
  • меморандуми з основними стратегічними партнерами;
  • різні звіти про прибуток і збитки (P & L), про рух грошових коштів компанії;
  • можливі претензії від контрагентів.

Іншими словами універсального підходу і точного переліку запитуваної інформації не існує. На практиці зустрічаються принципово різні випадки: в одних – проект перевіряється тільки на наявність істотних ризиків і недоліків, в інших справа доходить до перевірки кожного документа на предмет орфографічної грамотності. Все залежить від рівня майбутньої угоди та очікувань самого інвестора.

Наостанок, хотілося б надати декілька загальних рекомендацій стартапам, щодо підготовки до процедури due diligence:

1) Однозначно правильним рішенням буде завчасна підготовка до процедури due diligence і формування необхідного пакету документів. Так, звичайно завжди можна спробувати увімкнути режим “турбо” і почати збирати потрібні документи лише на етапі переговорів, попутно оформляючи їх заднім числом. Але ж погодьтеся, набагато серйозніше виглядає стартап який вже на етапі пошуку інвестицій має повне уявлення про юридичний бік свого існування, що не може не вплинути позитивно на оцінку і загальне враження інвестора.

2) Не забувайте, що due diligence, це процедура, протягом якої Ви відкриваєте значний обсяг своєї інформації, у тому числі і конфіденційної. Тому має сенс підписати NDA, особливо в разі, якщо це профільні інвестори або ж представники конкурентних компаній.

3) І нарешті пам’ятайте, що due diligence, це обопільний процес, в якому не тільки інвестор отримує повну картину юридичного життя проекту, а й сам стартап має можливість отримати корисні відомості та цінні рекомендації щодо свого поточного існування. Правильний підхід до використання таких даних однозначно матиме позитивний вплив на подальший розвиток проекту, незалежно від результатів поточної угоди.