Beratung
Вітаю. Прошу допомогти розібратись у такій справі. Є договір купівлі-продажу садового будиночка, де зазначено: "Продавець передала, а Покупець прийняв у власність садовий будинок, що знаходиться за адресою..., розташований на приватизованій земельній ділянці площею...". При цьому Держакт на право власності на землю у продавця датується 1997 роком, а покупець новий Держакт не виготовляв. Тобто ділянка не має кадастрового номеру. Питання: Чи означає таке, що згідно зі ст. 377 ЦК України прокупець набув право власності водночас і на земельну ділянку, на якій розташований будинок. І чи може бути відчуження цього майна разом із земельною ділянкою без наявного на сьогодні кадастрового номера земельної ділянки? І як можна продати дану ділянку з будиночком?
Дякую Наталія. 5 березня 2012
Показати відповідь
Дякую Наталія. 5 березня 2012
Шановна Наталя, відповідно до умов вказаного Вами договору купівлі-продажу продавець передав, а покупець прийняв у власність садовий будинок на приватизованій земельній ділянці, а не садовий будинок і земельну ділянку. Садовий будинок та земельна ділянка є окремими об’єктами нерухомого майна, тому для переходу права власності на землю в тексті договору має бути зазначено про набуття покупцем права власності як на будинок, так і на земельну дялянку.
Відповідно до положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, припиняється право власності земельною ділянкою, на якій розташовано цей об'єкт. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Зі змісту надісланого Вами питання неможливо чітко встановити дату укладення договору купівлі-продажу, що є суттєвим при відповіді на нього.
Відповідно до статті 22 ЗК України (1990 р.) право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. З 25.10.2001 р. вступив в дію новий Земельний кодекс, згідно статті 125 якого право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.
Отже, в будь-якому випадку після укладення договору купівлі-продажу Вам необхідно було одержати державний акт про право власності на земельну ділянку, тому станом на сьогодні у Вас право власності на земельну ділянку не виникло.
Укладений Вами договір купівлі-продажу садового будинку не може визнаватися правовстановлюючим документом права власності на земельну ділянку, який має бути наданий нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу.
А згідно п. 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без змін її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.
На даний момент видача державного акта на право приватної власності на землю регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.99 р.
Відповідно до п. п. 1.13. і 1.16 цього нормативно-підзаконного акту складання державного акту проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією, до складу якої заявником має бути надано, зокрема, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди). Відсутність у Вас вказаного договору відчуження земельної ділянки може бути підставою для відмови у видачі державного акта на право приватної власності на землю.
Тому для отримання цього акта Вам доцільно звернутися районний (міський) відділ (управління) земельних ресурсів Держкомзему України із заявою про видачу державного акта на право приватної власності на землю.
У випадку відмови слід звернутися до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку.
Зореслава Кудиба, юрист
Відповідно до положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, припиняється право власності земельною ділянкою, на якій розташовано цей об'єкт. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Зі змісту надісланого Вами питання неможливо чітко встановити дату укладення договору купівлі-продажу, що є суттєвим при відповіді на нього.
Відповідно до статті 22 ЗК України (1990 р.) право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. З 25.10.2001 р. вступив в дію новий Земельний кодекс, згідно статті 125 якого право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.
Отже, в будь-якому випадку після укладення договору купівлі-продажу Вам необхідно було одержати державний акт про право власності на земельну ділянку, тому станом на сьогодні у Вас право власності на земельну ділянку не виникло.
Укладений Вами договір купівлі-продажу садового будинку не може визнаватися правовстановлюючим документом права власності на земельну ділянку, який має бути наданий нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу.
А згідно п. 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без змін її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.
На даний момент видача державного акта на право приватної власності на землю регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.99 р.
Відповідно до п. п. 1.13. і 1.16 цього нормативно-підзаконного акту складання державного акту проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією, до складу якої заявником має бути надано, зокрема, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди). Відсутність у Вас вказаного договору відчуження земельної ділянки може бути підставою для відмови у видачі державного акта на право приватної власності на землю.
Тому для отримання цього акта Вам доцільно звернутися районний (міський) відділ (управління) земельних ресурсів Держкомзему України із заявою про видачу державного акта на право приватної власності на землю.
У випадку відмови слід звернутися до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку.
Зореслава Кудиба, юрист
Здравствуйте, помогите пожалуйста разобратся в таком вопросе: Каким образом мать может выехать за границу в Израель на пмж без ребёнка? Ребёнку 9 лет, она не хочит ехать с мамой в Израель, а хочит остатся с бабушкой, мама не против. Как правильно эту ситуацию оформить документально,чтоб ребёнок был на бабушке, бабушке 60 лет. Пенсия, жил площадь, дополнительный доход - всё есть. и при том что ребёнок последние 5 лет проживает и обеспечивается бабушкой. И ещё ребёнок является полусиротой (папы нет) и мать получает пенсию по утрате кормильца, Лишится ли ребёнок этой пенсии, если мама розпишится с новым мужем? Спасибо огромное!!!
Кристина. 15 сiчня 2012
Показати відповідь
В соответствии со статей 151 Семейного Кодекса Украины родители имеют право привлекать к воспитанию ребенка других лиц.
Бабушка имеет право брать участие в воспитании ребенка и право на самозащиту внуков, то есть она имеет все основания обращаться в органы местного самоуправления и государственной власти, суд для защиты прав и интересов малолетних или несовершеннолетних внуков без специальных на это полномочий. Например, написать заявление в школу и т.п.
Но бабушка не имеет права заключать гражданско-правовые сделки от имени ребенка, такими правами наделены исключительно родители, опекуны и попечители.
В соответствии со статей 243 Семейного Кодекса Украины опека устанавливается над детьми-сиротами и детьми, лишенными родительской опеки, которые не достигли 14-летнего возвраста.
Определение того, какого ребенка следует считать лишенным родительской опеки, содержится в ч. 1. статьи 1 Закона от 13.01.2005 г. № 2342-IV «Об обеспечении организационно-правовых условий социальной защиты детей-сирот и детей, лишенных родительской заботы". В соответствии с этим нормативным документом дети, лишенные родительской опеки – это дети, оставшиеся без попечения родителей в связи с лишением их родительских прав, отнятием у родителей без лишения родительских прав, признанием родителей безвести отсутствующими или недееспособными, объявлением их умершими, отбыванием наказания в местах лишения свободы и пребыванием их под стражей на время следствия, розыском их органами внутренних дел, связанным с уклонением от уплаты алиментов и отсутствием сведений об их местонахождении, продолжительной болезнью родителей, препятствующей им исполнять свои родительские обязанности, а также подброшенные дети, родители которых неизвестны, дети, от которых отказались родители, и беспризорные дети.
Установление опеки проводится в судебном порядке на основании заявления бабушки о назначении ее опекуном ребенка. Но в Вашем случае отсутствуют основания для установления опеки, так как мать жива, родительських прав не лишена, не отбывает наказание в местах лишения свободы и т.п. Выезд за границу на ПМЖ в соответствии с законодательством Украины не является основанием для установления опеки над ребенком.
Относительно же второй части Вашого вопроса, то в соответствии с положениями Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» пособие по потере кормильца назначается детям умершего кормильца до достижения ими 18-летнего возвраста или до окончания такими детьми общеобразовательных учебных заведений системы общего среднего образования, а также профессионально-технических, высших учебных заведениях, но не дольше чем до достижения ими 23 лет.
Заключение брака другим родителем ребенка не является основанием для прекращения выплаты пособия по потере кормильца ребенку.
Зореслава Кудиба, юрист
Бабушка имеет право брать участие в воспитании ребенка и право на самозащиту внуков, то есть она имеет все основания обращаться в органы местного самоуправления и государственной власти, суд для защиты прав и интересов малолетних или несовершеннолетних внуков без специальных на это полномочий. Например, написать заявление в школу и т.п.
Но бабушка не имеет права заключать гражданско-правовые сделки от имени ребенка, такими правами наделены исключительно родители, опекуны и попечители.
В соответствии со статей 243 Семейного Кодекса Украины опека устанавливается над детьми-сиротами и детьми, лишенными родительской опеки, которые не достигли 14-летнего возвраста.
Определение того, какого ребенка следует считать лишенным родительской опеки, содержится в ч. 1. статьи 1 Закона от 13.01.2005 г. № 2342-IV «Об обеспечении организационно-правовых условий социальной защиты детей-сирот и детей, лишенных родительской заботы". В соответствии с этим нормативным документом дети, лишенные родительской опеки – это дети, оставшиеся без попечения родителей в связи с лишением их родительских прав, отнятием у родителей без лишения родительских прав, признанием родителей безвести отсутствующими или недееспособными, объявлением их умершими, отбыванием наказания в местах лишения свободы и пребыванием их под стражей на время следствия, розыском их органами внутренних дел, связанным с уклонением от уплаты алиментов и отсутствием сведений об их местонахождении, продолжительной болезнью родителей, препятствующей им исполнять свои родительские обязанности, а также подброшенные дети, родители которых неизвестны, дети, от которых отказались родители, и беспризорные дети.
Установление опеки проводится в судебном порядке на основании заявления бабушки о назначении ее опекуном ребенка. Но в Вашем случае отсутствуют основания для установления опеки, так как мать жива, родительських прав не лишена, не отбывает наказание в местах лишения свободы и т.п. Выезд за границу на ПМЖ в соответствии с законодательством Украины не является основанием для установления опеки над ребенком.
Относительно же второй части Вашого вопроса, то в соответствии с положениями Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» пособие по потере кормильца назначается детям умершего кормильца до достижения ими 18-летнего возвраста или до окончания такими детьми общеобразовательных учебных заведений системы общего среднего образования, а также профессионально-технических, высших учебных заведениях, но не дольше чем до достижения ими 23 лет.
Заключение брака другим родителем ребенка не является основанием для прекращения выплаты пособия по потере кормильца ребенку.
Зореслава Кудиба, юрист
В КАС Украины сказано, что КАС руководствуется своими положениями, Конституцией Украины, и нормами международного права.
Применяются ли, при рассмотрении дел в административном суде, нормы Гражданского кодекса Украины, и ГПК Украины ? Нормы кодекса административных правонарушений Украины ?
Владимир. 5 грудня 2011
Показати відповідь
Применяются ли, при рассмотрении дел в административном суде, нормы Гражданского кодекса Украины, и ГПК Украины ? Нормы кодекса административных правонарушений Украины ?
Владимир. 5 грудня 2011
Уважаемый Владимир, согласно Конституции Украины государственная власть в Украине осуществляется на основах ее деления на законодательную, исполнительную и судебную.
В свою очередь судебная власть реализуется через осуществление правосудия в форме гражданского, уголовного, хозяйственного, административного, а также конституционного судопроизводства.
Итак, правосудие это специфическая деятельность государства, которую проводят суды в установленной законом процессуальной форме.
Материальное право состоит из норм, закрепляющих права и обязанности субъектов общественных отношений и с помощью которых государство непосредственно их регулирует, а именно: конституционные, административные, финансовые, уголовные, земельные, гражданские, трудовые и семейные. Соответственно процессуальные отрасли права содержат нормы права, определяющие процедуру реализации (порядок) норм материального права и обязанностей субъектов процессуально-правовых отношений.
Кодекс административного судопроизводства Украины определяет юрисдикцию, полномочия административных судов по рассмотрению административных дел, порядок обращения в административные суды и порядок осуществления административного судопроизводства.
Таким образом, при рассмотрении дел в административном суде применяются нормы Гражданского кодекса Украины как нормы материального права и не применяются нормы иных процессуальных отраслей права, в частности ГПК Украины.
Относительно кодекса об административных правонарушениях Украины хочу отметить, что после внесенных изменений в ст. 288 от 24.09.2008 года, постановление органа (должностного лица) о наложении административного взыскания может быть обжаловано в вышестоящий орган (вышестоящему должностному лицу) или в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд, в порядке, определенном Кодексом административного судопроизводства Украины, однако с особенностями, установленными Кодексом Украины об административных правонарушениях. Следовательно, законодатель соединил два отдельно существующие судебные процессы - процесс, предусмотренный Кодексом административного судопроизводства Украины (КАСУ) и процесс, предусмотренный Кодексом Украины об административных правонарушениях (КУоАП). При этом стоит учитывать спорность положений КУоАП и КАСУ, а также отсутствие приоритетов положений КАСУ перед КУоАП.
Николай Чеха, юрист
В свою очередь судебная власть реализуется через осуществление правосудия в форме гражданского, уголовного, хозяйственного, административного, а также конституционного судопроизводства.
Итак, правосудие это специфическая деятельность государства, которую проводят суды в установленной законом процессуальной форме.
Материальное право состоит из норм, закрепляющих права и обязанности субъектов общественных отношений и с помощью которых государство непосредственно их регулирует, а именно: конституционные, административные, финансовые, уголовные, земельные, гражданские, трудовые и семейные. Соответственно процессуальные отрасли права содержат нормы права, определяющие процедуру реализации (порядок) норм материального права и обязанностей субъектов процессуально-правовых отношений.
Кодекс административного судопроизводства Украины определяет юрисдикцию, полномочия административных судов по рассмотрению административных дел, порядок обращения в административные суды и порядок осуществления административного судопроизводства.
Таким образом, при рассмотрении дел в административном суде применяются нормы Гражданского кодекса Украины как нормы материального права и не применяются нормы иных процессуальных отраслей права, в частности ГПК Украины.
Относительно кодекса об административных правонарушениях Украины хочу отметить, что после внесенных изменений в ст. 288 от 24.09.2008 года, постановление органа (должностного лица) о наложении административного взыскания может быть обжаловано в вышестоящий орган (вышестоящему должностному лицу) или в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд, в порядке, определенном Кодексом административного судопроизводства Украины, однако с особенностями, установленными Кодексом Украины об административных правонарушениях. Следовательно, законодатель соединил два отдельно существующие судебные процессы - процесс, предусмотренный Кодексом административного судопроизводства Украины (КАСУ) и процесс, предусмотренный Кодексом Украины об административных правонарушениях (КУоАП). При этом стоит учитывать спорность положений КУоАП и КАСУ, а также отсутствие приоритетов положений КАСУ перед КУоАП.
Николай Чеха, юрист
Добрий день. Ми з дружиною випускники медичного університете. На розподілі ми мали відношення з міської лікарні з метою працевлаштування, але міністерство нам відмовило мотивуючи це тим що це міська лікарня а не районна. Але справа в тому що в тому райцентрі де-юре всі лікарні є міськими, але де-факто вони обслуговують весь район і є лікарнями 2 рівня. Виходить що справа тільки в назві. Чи правомірно це і що нам робити? Дякую.
Іван. 2 грудня 2011
Показати відповідь
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.
Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.12.1997 р. № 367 затверджено «Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням».
Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з урахуванням інтересів замовника доводять державне замовлення до відома підпорядкованих їм безпосередньо вищих закладів освіти.
Керівники вищих закладів освіти після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними Типову угоду про підготовку фахівців із вищою освітою, згідно якої ВНЗ бере на себе зобов’язання забезпечити студенту місце працевлаштування в державному секторі народного господарства після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації.
Працевлаштування випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III - IV рівнів акредитації проводиться вищим закладом освіти персонально кожного за набутою ними спеціальністю, укладеними угодами та планом працевлаштування випускників Міністерства охорони здоров'я України в наступному порядку:
- Міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласні, Київська та Севастопольська міські санепідстанції, обласні, Київська та Севастопольська структурні міські підрозділи "Фармація" (державні замовники) до 1 лютого кожного року подають до Міністерства охорони здоров'я України заявку на кількість випускників медичних (фармацевтичних) закладів освіти наступного року відповідно до лікарських (провізорських) спеціальностей;
- вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти до 1 лютого кожного року подають до Міністерства охорони здоров'я України відомості про кількісний склад випускників наступного року за кожною спеціальністю окремо. Повідомляються побажання випускників щодо майбутнього місця роботи за певним фахом, інформація про їх постійне місце проживання, сімейні обставини, стан здоров'я, зазначається кількість тих, що навчалися за цільовим направленням (сільська молодь та ті, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи);
- Міністерство охорони здоров'я України розробляє і затверджує на колегії план виконання державного замовлення. Затверджені планові завдання доводяться до відома державних вищих закладів освіти III - IV рівнів акредитації та державних замовників;
- за рік до закінчення навчання, не пізніше 1 серпня кожного року державні замовники відповідно до кількості замовлених спеціалістів подають до Міністерства охорони здоров'я України і закладів освіти перелік конкретних місць працевлаштування та умов, які вони зобов'язуються створити випускникам наступного року (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії);
- керівництво вищих закладів освіти за рік до закінчення навчання пропонує випускникові посади відповідно до укладеної угоди з урахуванням конкретних місць працевлаштування надісланих державними замовниками. При цьому оформляється картка працевлаштування випускника (в якій зазначаються пропозиція місце майбутньої роботи, посада, заробітна плата, інші соціальні гарантії), що складається у двох примірниках. Перший примірник зберігається у вищому закладі освіти, другий - надсилається державному замовникові;
- визначення місця працевлаштування персонально кожного випускника вищого медичного (фармацевтичного) закладу освіти проводиться комісією з працевлаштування випускників не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення ними державного вищого закладу освіти. До складу цієї комісії входять: ректор закладу освіти - голова комісії, проректори, декани, завідувачі кафедр, представники студентського самоврядування та студентської профспілки, відповідальні працівники Міністерства охорони здоров'я України та установ, що є державними замовниками, які мають повноваження вирішувати усі питання, що виникають під час визначення місця працевлаштування випускників.
Комісія з персонального працевлаштування випускників забезпечує виконання плану та направлення на роботу усіх випускників відповідно до спеціальності, набутої у навчальному закладі, з урахуванням сімейного стану, стану здоров'я випускника, членів його сім'ї, академічної успішності, активності у науково-дослідній роботі і громадській роботі та побажань.
Комісія знайомиться з даними випускника, заслуховує та обговорює рекомендації про найбільш доцільне направлення його на роботу, а також особисті побажання випускника щодо майбутньої спеціальності і місця роботи. Пропозиція випускникові про направлення на роботу робиться від імені комісії її головою.
Оформлення випускникам направлень на роботу проводиться державними замовниками на підставі витягів із протоколів персонального працевлаштування випускників, що надсилає до них заклад освіти, не пізніш як за 1 місяць до випуску.
Зореслава Кудиба, юрист
Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.12.1997 р. № 367 затверджено «Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням».
Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з урахуванням інтересів замовника доводять державне замовлення до відома підпорядкованих їм безпосередньо вищих закладів освіти.
Керівники вищих закладів освіти після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними Типову угоду про підготовку фахівців із вищою освітою, згідно якої ВНЗ бере на себе зобов’язання забезпечити студенту місце працевлаштування в державному секторі народного господарства після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації.
Працевлаштування випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти III - IV рівнів акредитації проводиться вищим закладом освіти персонально кожного за набутою ними спеціальністю, укладеними угодами та планом працевлаштування випускників Міністерства охорони здоров'я України в наступному порядку:
- Міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласні, Київська та Севастопольська міські санепідстанції, обласні, Київська та Севастопольська структурні міські підрозділи "Фармація" (державні замовники) до 1 лютого кожного року подають до Міністерства охорони здоров'я України заявку на кількість випускників медичних (фармацевтичних) закладів освіти наступного року відповідно до лікарських (провізорських) спеціальностей;
- вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти до 1 лютого кожного року подають до Міністерства охорони здоров'я України відомості про кількісний склад випускників наступного року за кожною спеціальністю окремо. Повідомляються побажання випускників щодо майбутнього місця роботи за певним фахом, інформація про їх постійне місце проживання, сімейні обставини, стан здоров'я, зазначається кількість тих, що навчалися за цільовим направленням (сільська молодь та ті, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи);
- Міністерство охорони здоров'я України розробляє і затверджує на колегії план виконання державного замовлення. Затверджені планові завдання доводяться до відома державних вищих закладів освіти III - IV рівнів акредитації та державних замовників;
- за рік до закінчення навчання, не пізніше 1 серпня кожного року державні замовники відповідно до кількості замовлених спеціалістів подають до Міністерства охорони здоров'я України і закладів освіти перелік конкретних місць працевлаштування та умов, які вони зобов'язуються створити випускникам наступного року (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії);
- керівництво вищих закладів освіти за рік до закінчення навчання пропонує випускникові посади відповідно до укладеної угоди з урахуванням конкретних місць працевлаштування надісланих державними замовниками. При цьому оформляється картка працевлаштування випускника (в якій зазначаються пропозиція місце майбутньої роботи, посада, заробітна плата, інші соціальні гарантії), що складається у двох примірниках. Перший примірник зберігається у вищому закладі освіти, другий - надсилається державному замовникові;
- визначення місця працевлаштування персонально кожного випускника вищого медичного (фармацевтичного) закладу освіти проводиться комісією з працевлаштування випускників не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення ними державного вищого закладу освіти. До складу цієї комісії входять: ректор закладу освіти - голова комісії, проректори, декани, завідувачі кафедр, представники студентського самоврядування та студентської профспілки, відповідальні працівники Міністерства охорони здоров'я України та установ, що є державними замовниками, які мають повноваження вирішувати усі питання, що виникають під час визначення місця працевлаштування випускників.
Комісія з персонального працевлаштування випускників забезпечує виконання плану та направлення на роботу усіх випускників відповідно до спеціальності, набутої у навчальному закладі, з урахуванням сімейного стану, стану здоров'я випускника, членів його сім'ї, академічної успішності, активності у науково-дослідній роботі і громадській роботі та побажань.
Комісія знайомиться з даними випускника, заслуховує та обговорює рекомендації про найбільш доцільне направлення його на роботу, а також особисті побажання випускника щодо майбутньої спеціальності і місця роботи. Пропозиція випускникові про направлення на роботу робиться від імені комісії її головою.
Оформлення випускникам направлень на роботу проводиться державними замовниками на підставі витягів із протоколів персонального працевлаштування випускників, що надсилає до них заклад освіти, не пізніш як за 1 місяць до випуску.
Зореслава Кудиба, юрист
З 2004 року працюю в профтехучилищі на посаді
майстра виробничого навчання. У 2009р. порушив питання поселення в гуртожиток де проживають
учні (у вільні приміщення). За сприянням профспілки та дозволу управління освіти , директор надав мені блок для проживання з сімєю
де і проживаю до сьогодні (листопад 2011р.)
З директором уклали договір на проживання в якому вказано про тимчасове поселення, але терміну до якого він діє невказано. Проживаю з дружиною і трьома дітьми (двоє дітей нородились за час проживанні в гуртожитку).
В цьому приміщенні ми не прописані. іншого житла в мене або в дружини нечислиться, ми прописані до житла батьків дружини.
З 2011 директор неодноразово усно наполягає щоб я звільнив займане житло, так як заборонено проживання сімей у гуртожитку з учнями. Чи провомірно це ?. додатково повідомляю: у гуртожитку блочна система проживання, маю окремий вхід
кількість учнів бажаючих проживати в гуртожитку істотно збільшилась. Дмитро. 29 листопада 2011
Показати відповідь
майстра виробничого навчання. У 2009р. порушив питання поселення в гуртожиток де проживають
учні (у вільні приміщення). За сприянням профспілки та дозволу управління освіти , директор надав мені блок для проживання з сімєю
де і проживаю до сьогодні (листопад 2011р.)
З директором уклали договір на проживання в якому вказано про тимчасове поселення, але терміну до якого він діє невказано. Проживаю з дружиною і трьома дітьми (двоє дітей нородились за час проживанні в гуртожитку).
В цьому приміщенні ми не прописані. іншого житла в мене або в дружини нечислиться, ми прописані до житла батьків дружини.
З 2011 директор неодноразово усно наполягає щоб я звільнив займане житло, так як заборонено проживання сімей у гуртожитку з учнями. Чи провомірно це ?. додатково повідомляю: у гуртожитку блочна система проживання, маю окремий вхід
кількість учнів бажаючих проживати в гуртожитку істотно збільшилась. Дмитро. 29 листопада 2011
Шановний Дмитре!
Відповідно до статті 127 Житлового Кодексу України (далі – ЖК України) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Згідно п. 3 Типового положення про студентський гуртожиток навчального закладу Міністерства освіти України студентські гуртожитки навчальних закладів призначаються для мешкання студентів, аспірантів, слухачів підготовчих відділень, викладачів закладів освіти на період навчання, незважаючи на те, де вони проживали до цього.
Реалізація Вашого права на отримання житлового приміщення у гуртожитку повинна відбуватись у порядку, встановленому статтями 128-130 ЖК України.
Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. Жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв. метрів на одну особу.
Пунктом 4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208 передбачено: гуртожитки підрозділяються на два види:
для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках);
для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).
У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під'їздах (секціях) жилого будинку.
Отже, як зазначено у Вашому запитанні, Вам з директором гуртожитку укладено договір на тимчасове поселення. Укладення такого договору не є підставою для вселення Вас та членів Вашої сім’ї у приміщення гуртожитку.
Такими підставами є спільне рішення адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету училища і виданий адміністрацією училища ордер, який Вами отриманий не був. Саме в цьому документі зазначається склад сім’ї, яка поселяється в житловому приміщенні, номер, площа та кількість кімнат у квартирі.
Крім того, для проживання сімей у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян (в нашому випадку учнів училища), при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів можуть бути виділені окремі приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під'їздах (секціях) жилого будинку.
Зореслава Кудиба, юрист
Відповідно до статті 127 Житлового Кодексу України (далі – ЖК України) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Згідно п. 3 Типового положення про студентський гуртожиток навчального закладу Міністерства освіти України студентські гуртожитки навчальних закладів призначаються для мешкання студентів, аспірантів, слухачів підготовчих відділень, викладачів закладів освіти на період навчання, незважаючи на те, де вони проживали до цього.
Реалізація Вашого права на отримання житлового приміщення у гуртожитку повинна відбуватись у порядку, встановленому статтями 128-130 ЖК України.
Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. Жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв. метрів на одну особу.
Пунктом 4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208 передбачено: гуртожитки підрозділяються на два види:
для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках);
для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).
У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під'їздах (секціях) жилого будинку.
Отже, як зазначено у Вашому запитанні, Вам з директором гуртожитку укладено договір на тимчасове поселення. Укладення такого договору не є підставою для вселення Вас та членів Вашої сім’ї у приміщення гуртожитку.
Такими підставами є спільне рішення адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету училища і виданий адміністрацією училища ордер, який Вами отриманий не був. Саме в цьому документі зазначається склад сім’ї, яка поселяється в житловому приміщенні, номер, площа та кількість кімнат у квартирі.
Крім того, для проживання сімей у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян (в нашому випадку учнів училища), при необхідності, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів можуть бути виділені окремі приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під'їздах (секціях) жилого будинку.
Зореслава Кудиба, юрист
